Національний прапор України сьогодні — це більше, ніж просто символ. Цей двокольоровий стяг сьогодні краще за всі дослідження дає зрозуміти, де ти перебуваєш. Бо там, де він є, — боротьба, гідність та свобода. Там, де замість нього вивішена брудна трикольорова ганчірка, — морок, темрява та окупація. І саме тому в європейських столицях досі так багато українських прапорів. Бо це вже не тільки наш прапор. Сьогодні це прапор усього вільного світу.
Тож тримаймо наш прапор високо й несімо його з гордістю — як символ свободи, мужності та любові до України. І одного дня цей прапор обовʼязково майорітиме над Маріуполем та Луганськом, Донецьком та Севастополем. Над усією вільною та мирною Україною.
Бо ми — українці. І наш прапор — з нами.
З Днем Державного Прапора України!
Лесь Курбас казав, що театр має бути таким, яким суспільство буде завтра. Влучно і беззаперечно,
проте чи буде «завтра»?
Вибухи стають буденністю, вигорають території та душі, безкарність і несправедливість вкорінюються та стають нормою. На цьому тлі іронія, ба більше, сарказм стають звичним настроєм наших ранків. Реальність змусила нас боятися, але якщо ми вижили, ми пройшли певний рівень, набули стійкості та наблизилися до закінчення. Саме той, хто пройшов всі рівні та дійшов до фіналу, стає переможцем. На жаль, для України проходження цих рівнів — не інтерактивна розвага, а реальна боротьба за виживання. I кожного дня хтось переходить у засвіти, не здолавши випробування війною. Проте недруг-морок змушує нас
замислитися над важливим: на що саме ми витрачаємо дар життя?
Чернігівський драмтеатр відкриє новий театральний сезон виставою «Фізики». «Фізики» — відома комедія швейцарського драматурга Фрідріха Дюрренматта. Створена автором у 1961 році, пʼєса порушує питання відповідальності науки за наслідки своїх відкриттів у світі ядерних технологій та розповідає про трьох фізиків, які приховали свої відкриття заради порятунку
людства.
Сучасна геополітична напруженість у світі доводить, що попередження Дюрренматта про небезпеку потрапляння наукових досягнень до рук божевільних диктаторів чи безвідповідальних політиків є реальністю. Як і у творі, де спецслужби намагаються заволодіти секретами головного героя Мебіуса, у поточній реальності ведеться приховане змагання за володіння військовими технологіями майбутнього.
Три роки тому відбулася подія, яка змінила історію нашого театру на «до» та «після». Внаслідок терористичного удару російських військ по центру Чернігова, 7 людей загинуло, 214 – отримали поранення, а будівля нашого театру зазнала катастрофічних руйнувань.
Для нас, ці три роки – роки стійкості та жаги до життя, в часи війни, коли кожен день наповнений сумними подіями, і, на жаль, новими трагедіями та злочинами росіян. Ми багато що зробили за цей час. Разом з всіма людьми доброї волі, ми розібрали завали, провели невідкладні протиаварійні роботи, зробили все можливе, щоб зберегти будівлю та не дозволити їй перетворитися на мовчазну руїну. І головне — ми відновили нашу діяльність. І знаємо, що ніщо не змусить нас перестати творити.
Але для нас цей день завжди залишиться відкритою раною.
Про це нагадують тріщини у наших стінах.
Про це нагадають рани у наших душах.
Памʼятаємо та ніколи не пробачимо.
З глибоким сумом повідомляємо, що 14 серпня 2026 року відійшов у засвіти
Анатолій Миколайович Дубровін, багаторічний працівник Чернігівського драмтеатру, артист оркестру з 1967 по 2010 рік.
Прощання з Анатолієм Миколайовичем відбудеться 17 серпня о 13-00 у морзі обласної лікарні. Запрошуємо всіх, хто знав покійного, проводити його в останню путь.
Світла памʼять!
Щороку 2 серпня у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.
Цього дня в 1944 році нацисти влаштували «Циганську ніч» у концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим), коли в газових камерах були закатовані 2897 ромів. Загалом у цьому таборі з 23 тисяч ромів, депортованих із 14 країн, загинули понад 20 тисяч.
За роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Велику їх кількість знищили в таборах примусової праці, місцях кочування, під час каральних операцій. У межах сучасної України, за приблизними оцінками, загинули близько 24 тисяч ромів.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять невинних жертв, яких убили тільки за те, що вони народилися ромами.
Ромська етнонаціональна спільнота є невід’ємною частиною українського народу, а її історія та культура – складовою нашої спільної історії, культурної спадщини, національної пам’яті.
