Головний герой твору, 32-річний чоловік з розумовою неповносправністю, погоджується на участь в експерименті щодо покращення інтелекту шляхом операції. Але головна ідея вистави не про досягнення наукової думки, а про зв’язок інтелектуального й емоційного рівнів, про торжество людяності, бажання допомагати слабшим. Упродовж сценічного дійства глядач разом з Чарлі Гордоном проживає ціле людське життя – від нічим не обтяженого, по-дитячому довірливого сприйняття навколишнього світу до високоінтелектуального осягнення всіх духовних надбань людства. Своєю чесною розповіддю Чарлі викликає масу емоцій у глядачів, які мимохіть переймаються його сумнівами і сподіваннями, глибокими душевними стражданнями, досягненнями і втратами.
Вистава, що за жанром тяжіє до наукової фантастики, насправді набуває глибоко змістовного звучання і спонукає замислитись про відношення суспільства до розумово обмежених людей, про підсвідомий зв’язок людяності й особистості, про співчуття і дружбу.
