Літературні твори, певно, тому і стають класичними, що не втрачають своєї актуальності через роки й віки після написання. І нині літературна спадщина Володимира Винниченка, створена у першій половині ХХ століття, вважається приналежною до золотого фонду культури України.
Появу перших його нарисів і оповідань вітали знані метри українського письменства Іван Франко і Леся Українка. У період наступу реакції після революції 1905 року у доробку письменника з’явилися п’єси і романи, де автор показує трагедію людини, яка не вміє і не хоче жити за приземлено-гріховними законами оточуючого суспільства.
У неореалістичній драмі «Гріх», написаній В.Винниченком у 1919 році, автор порушує глибинні моральні аспекти взаємостосунків між людьми, які залишаються важливими і для поколінь наших сучасників. Особливого загострення вони набувають сьогодні, коли в Україні точиться жорстока війна, а українське суспільство переживає складні трансформації, пов’язані з необхідністю вибудовувати своє ставлення до воєнних подій, до супротивників і соратників, до рішень і вчинків у критичних ситуаціях.
В ідейну основу сценічного дійства, яке відображує передреволюційну обстановку в Російській імперії на початку минулого століття, насамперед, покладено вирішення героями вистави внутрішніх моральних конфліктів – особистості і системи, емоційного і раціонального, стосунків між своїми і чужими.
На тлі динамічних подій вистави виокремлюються дві потужні супротилежні особистості: з одного боку, причетна до гуртка революціонерів Марія Ляшківська (арт. Наталія Рибенок), що мужньо шукає причину своїх душевних страждань лише в собі, не виправдовуючи себе обставинами, і, з іншого боку, слідчий жандармської управи полковник Сталінський (засл.арт.України Олександр Куковєров) – істота безжальна й підступна, в якій превалює гріховність і жорстокість, яка втішається поневоленням іншої людини, перетворенням її на свою маріонетку.
Під час арешту витримка Марії виявляється прикладом гідності і нескореності для інших гуртківців – заорганізованого і водночас безладного Ангелка (арт. Сергій Пунтус) та ідейно налаштованого й романтичного Михася (арт. Олексій Трішкін). Проте Сталінський, дізнавшись про таємне палке кохання Марії до лідера гуртка Івана Чоботаря (арт. Олександр Манастирський), який є чоловіком її по-дитячому наївної подруги Ніни (арт. Альона Броницька), вдається до психологічного тиску. Бажаючи врятувати коханого, Марія, згоджується на співпрацю і потрапляє у тенета шантажу, але врешті решт знаходить в собі моці зробити рішучий крок до звільнення від влади темних сил.
Актуально, як на сьогоднішній день, змальовані постаті інших дійових осіб залежно від їхнього поводження в критичних ситуаціях. Несподівано сміливою й готовою взяти на себе відповідальність за знайдені друкарські шрифти виявляється господиня квартири тітонька Олена Карпівна (засл.арт.України Наталія Максименко).
Лагідний і миролюбний батько Михася Середчука (нар.арт.Україні Валентин Судак), вболіваючий за свого єдиного сина-революціонера, після побачення з ним у в’язниці палко закликає гуртківців не просто знайти провокатора, а й жорстоко покарати зрадника. Виразно і дещо гротескно зображені персонажі запопадливих жандармів (засл.арт.Укр. Едуард Брагіда, артисти Дмитро Літашов і Альберт Лукашов).
Чітко й елегантно допомагають здійснювати переформатування декорацій та беруть участь у масових сценах – то в ролі поліцейських приставів, то в якості партнерів у «зрадливому вальсі» – артисти Борис Лойченко, Дмитро Лойченко, Володимир Кирильченко.
Важливою ознакою прем’єрного показу цієї вистави для шевченківців стало не просто відкриття нового театрального сезону, а перше представлення глядачам своєї творчої роботи на великій сцені після величезної руйнації театральної будівлі внаслідок ракетної атаки 19 серпня цього року.
Перед початком вистави до присутніх звернулися керівники театру заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко та заслужений артист України Андрій Бакіров. Теплі слова вдячності були адресовані усім, хто словом і ділом, коштами і матеріалами допомагав рятувати театр і сприяв його поверненню до професійної діяльності.
Окрема подяка була спрямована до чернігівських глядачів, які виявляють свою любов і вірність Чернігівському театрові і готові приходити на вистави шевченківців попри ковідні лок-дауни, повітряні тривоги і не зовсім комфортні (хоча й стовідсотково безпечні) умови перебування в частково відновленій будівлі театру.
Отже офіційне оголошення 98-го театрального сезону було підтримане дружними оплесками й емоційними вигуками аншлагової глядацької аудиторії. А після завершення вистави глядачі, глибоко схвильовані натхненною грою талановитого акторського ансамблю, запросили на сцену режисера Андрія Бакірова й вітали постановника і виконавців квітами, щирими аплодисментами й вигуками «Браво!»
Приєднуючись до поздоровлень шевченківців з успішною прем’єрою, запрошуємо відвідати наступні покази неореалістичної драми «Гріх» Володимира Винниченка, що відбудуться 07, 20 і 28 жовтня цього року на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка.
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
Фото: Віктор Кошмал
