(фестиваль, день восьмий)
Не зважаючи на усі жахіття, якими спотворює життя людей війна – жорстокість, ненависть, убивства, є речі сильніші за неї – людяність, жага життя, любов. Саме в цьому переконує нас вистава «Він. Вона. Війна.», з якою приїхали на фестиваль наші білоруські друзі – Гомельський обласний драматичний театр.
І не так вже важливо коли це відбувалося – понад 70 років тому ачи в наші дні, і не має великого значення в якій саме з європейських країн. Головне – що тільки тому, хто в нелюдських умовах, на межі виживання зміг не втратити людяності в душі, дається великий дар – почуття Любові. Інстинкт самозбереження, прагнення вижити притаманні усім живим істотам на землі, але тільки людина спроможна піднятися до висот самопожертви заради свого кохання, тим самим утверджуючи продовження життя на землі. Такі сильні духом і беззастережно віддані своєму коханню образи створили молоді гомельські актори, так переконливо і правдиво несли глядачеві свої почуття, що викликали резонансну хвилю емоцій – і у сивочолого ветерана, який вийшов на сцену подякувати виконавцям, і у молодих дівчат, які зі сльозами на очах виходили після вистави.
Вітаючи творчий колектив Гомельського драмтеатру з успішним виступом, заступник голови оргкомітету фестивалю, художній керівник нашого театру Андрій Бакіров вручив Диплом учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» театру-побратиму, який є одним із засновників цього фестивального форуму, і побажав плідної співпраці на довгі роки у царині театрального мистецтва.
Тож дякуємо нашим білоруським друзям за натхненну акторську гру, за пережиті разом хвилюючі моменти вистави і щиро зичимо нових творчих досягнень, цікавих сценічних робіт, нескінченої прихильності глядачів.
Раїса Міненко,
керівник літературно-драматургічної
частини театру
