27 березня – Міжнародний День театру, свято не лише усіх служителів Мельпомени, а й усіх шанувальників одного з найдревніших з мистецтв – театрального. До цього дня творчий колектив Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка приурочив нову прем?єру – музичну комедію М. Ножкіна “Насильно милим не будеш!” за мотивами п?єси “Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ?яненка. Постановочна група вистави: режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Віра Тимченко, диригент – заслужений діяч мистецтв України Анатолій Ткачук, художник – Олександр Симоненко, балетмейстер – Ольга Шпаковська, хормейстер – заслужений працівник культури України Микола Борщ, концертмейстер – Тетяна Ковинцева.
– Віро Андріївно, чому Ви звернулися саме до цього твору?
– П?єса “Шельменко-денщик” належить до світової класики, але час іде, він змінює відношення навіть до таких шедеврів. Сучасний театр – це нові форми, нові виражальні засоби, і цілком зрозуміле бажання М. Ножкіна у творі “Насильно милим не будеш” переосмислити вічний сюжет про Шельменка-хитруна, невиправного крутія з позиції сучасності, внісши свої корективи. Він дійсно осучаснив цей твір настільки, ніби це зробив сам автор першоджерела. І це при тому, що він, майже нічого не змінивши у сюжеті, зробив сучасну п?єсу, в цьому наш глядач переконається. Ми сподіваємось, що ті, хто бачили не одну постановку “Шельменка”, ніби вперше відкриють для себе світ героїв Квітки-Основ?яненка з тією конфліктною ситуацією, яка до цього часу актуальна.
– Мабуть, варто нагадати глядачу, чому п?єса “Шельменко-денщик” була написана автором і виконувалась російською мовою.
– Квітка-Основ?яненко написав її у 1837 році для свого друга, актора Михайла Щепкіна, якого було запрошено до Малого театру. І саме для Малого театру писалася ця п?єса, тому вона російською мовою. Лише один Шельменко розмовляв українською, тому що у Щепкіна були проблеми з російською, м?яка полтавська вимова. Але, не дивлячись на те, що п?єса написана російською мовою, і, мабуть, через те, що герой розмовляє українською, всі театри України ставили цей твір в оригіналі. Хоча це, звичайно, не чиста російська мова, а малоросійська, адже й сам автор із Слободянщини, тобто, з Харківщини, де люди розмовляли і російською, і українською мовами, як і зараз в Україні. П?єса Ножкіна написана повністю російською, він переклав навіть текст Шельменка, але ми у своєму варіанті повернулися до першоджерела. Крім того, у нашій виставі українською розмовляють ще двоє дійових осіб.
– За жанром “Насильно милим не будеш” – музична комедія. Скажіть кілька слів про композитора.
– Музику до вистави написав відомий російський композитор Василь Соловйов-Сєдой. Він писав оперети, наприклад, “Вірний друг”, романси, симфонічну музику, пісні до кінофільмів, музику до балету “Тарас Бульба”. Він автор багатьох відомих пісень, таких як “Заграй, мій баян”, “Вечір на рейді”, “Солов?ї”, “Пора в путь-дорогу”, “Підмосковні вечори”, “Якби хлопці всього світу” та інші. До речі, до деяких віршованих текстів вистави “Насильно милим не будеш” не було музики, тому це зробив наш маестро, Анатолій Ткачук, і це дуже важливо, тому що без цих творів музичний супровід був би не повним.
– Повернемося до самого твору. Все ж таки, хто такий Шельменко?
– Він денщик капітана Скворцова, який зі своєю ротою тимчасово квартирує в садибі поміщика Шпака, і допомагає своєму господарю одружитися з донькою пана. Це прізвище в народі стало уособленням хитрощів, можна сказати, що він – слуга двох панів, як у Гольдоні, український Тартюф. Йому доводиться бути між двох вогнів. Крім того, тут дві поміщицькі садиби, два протилежні табори, господарі яких вже багато років ведуть між собою непримиренну війну за територію, сваряться через дрібниці, і тут без втручання Шельменка не обходиться, щоб мирно і щасливо усі дійшли згоди. Звичайно ж, і про свій зиск з усього “шельма із шельм” Шельменко не забуває.
– Якими художніми засобами ця “війна” виражена у виставі, і чим цікавий хід цього протистояння для нашого сучасника?
– Ми вже не раз були і, напевно, ще не один раз будемо свідками подібних ситуацій і в приватному житті, і в житті цілого суспільства. Цей конфлікт у виставі загострюється кольоровою гамою і в художньому оформленні, і в костюмах. Кожний табір має свій колір, майже як у нашому житті, адже по кольору ми розпізнаємо наші політичні партії. І це настільки точно і тонко підмічено у п?єсі Ножкіна, що оця кольорова гама викликає у нас недвозначну посмішку. Між кольорами іде боротьба не на життя, а на смерть, а народ завжди страждав від таких конфліктів, як страждає у виставі Шельменко – уособлення народу, а далі і вся панська прислуга, коли пани скубуться, а з мужиків чуби летять. Та народ виявляється мудрішим від своїх панів, він об?єднується, веселиться, співає і танцює “під власну дуду”, так відбувається і в нашій виставі. Головне те, що цей конфлікт, ця війна між мешканцями обох садиб закінчується примиренням. Будемо сподіватися, що колись і в нашому житті буде примирення усіх кольорів. Взагалі, наша вистава – заклик до примирення усіх кольорів, заклик до мирного співіснування.
– Ну, а тепер кілька слів скажіть, будь ласка, про виконавців ролей прем?єрній виставі “Насильно милим не будеш”.
– У цій музичній комедії зайнятий майже весь творчий склад театру. Це і артисти драми, і артисти-вокалісти, і артисти балету, і, звичайно ж, жива музика у виконанні артистів оркестру театру. У прем’єрній виставі будуть грати: роль Шельменка – Петро Великий, Шпака – Валентин Корінь, Мотрі – Діна Лобур, Аграфени Семенівни – Любов Колесникова, Скворцова – Володимир Соловйов, Прісіньки – Вікторія Велика, Евжені – Ольга Дущенко, Лопуцьковського – Альберт Лукашов, Потапа – Петро Дехтяренко. Я хочу сказати, що дуже символічним є той факт, що на своє свято Міжнародного Дня театру ми будемо грати виставу драматурга Квітки-Основ?яненка, який свого часу сам був не тільки актором, а й директором театру, який писав п?єсу спеціально для актора, для театру, та й сам актор Ножкін робив свій варіант “Шельменка” для свого бенефісу. П?єса дуже театральна, в ній стрімко розвивається інтрига, яку майстерно розкручує Шельменко, яскраві характери, ситуації, позначені добродушним, м?яким гумором, мелодична музика арій, дуетів, куплетів – все це разом взяте створює атмосферу справжньої народної музичної комедії.
– Такі сценічні полотна потребують затрати великих сил, не кажучи вже про кошти. Як Вам працювалося, і чи все вдалося зробити із задуманого?
– Звичайно, була велика напруга, робота дуже велика, але всі працювали з повною віддачею. Я вдячна усім творчим працівникам, дирекції і адміністрації театру за розуміння і підтримку, а також усім технічним працівникам, керівникам усіх цехів. У цій виставі, як ні в жодній, на їхню долю випало велике навантаження по виготовленню костюмів як чоловічих, так і жіночих, виготовленню декорації, бутафорії і реквізиту, усіх необхідних компонентів для випуску повноцінної вистави. Ми всі, уся постановочна група, отримали велике задоволення від роботи. Сподіваємось, що наше “вариво” прийдеться до смаку і нашому глядачу. Наша вистава буде святковою, яскравою, барвистою, іскристою, як бризки шампанського, і це буде глядачу як десерт до святкового столу з нагоди Міжнародного Дня театру.
– Дякую, Віро Андріївно, за розмову і щиро бажаю усім учасникам вистави творчого успіху, а самій виставі – довгого сценічного життя! Запрошую вас, дорогі глядачі, шанувальники театрального мистецтва на нашу прем?єру і на наше загальне свято. Приходьте, не пошкодуєте!
Розмову вела Ольга Зеленська,
керівник літературно-драматургічної
частини театру, театрознавець
