«Одержима» за Лесею Українкою – перша вистава, яка проходить у новому театральному просторі. Ми назвали його «КВАДРУМ СЦЕНА». Як ви розумієте, це не звична італійська сцена з кулісами, порталами та рампою, зі своїми законами і правилами гри, що властиві традиційним сценам. “КВАДРУМ – простір нового, а точніше – іншого формату театру, іншого слухання, розуміння та іншої репрезентації. Ми намагаємося створити територію, на якій зможуть рости нові, інакші смисли, почуття, переживання та відчуття.
Цей сценічний простір створений для подолання інерції звичного формату театру. Кожний твір – це окремий цілісний світ. Традиційна ідея дійства – зіткнення світів, розрізнення, інсталяція принципу “я / не я”. Ми ж пробуємо звернутися до розрізнювання, до питання “що є я?”. Щоб почати розрізняти, необхідне занурення, необхідний інший кут зору. Очі повинні звикнути до темряви світла, вуха – до тиші звуку. Для цього необхідне виховання (вивільнення) іншого зору, іншого слуху: не глядіння, а вдивляння, не слухання, а услухання.
Навіщо потрібна саме така територія? Вона продиктована цілями і завданнями нового українського театру. А його головна мета – повне переосмислення ролі актора, яка різко відмінна від його ролі в минулому. Актор українського нового театру зобов’язаний ГРАТИ смислами, поняттями, категоріями, словами-концептами, формами, символами, знаками, метафорами і т.д. У результаті цієї гри актор висікає енергію для створення і втілення Дії, і стає в одну мить і її творцем, і її провідником, здійснюючи подорож на таємничій території, де кінцевою точкою буде зустріч із самим собою. Це основний принцип самості та самоідентифікації актора. Стан його під час подорожі, як правило, виходить за рамки психологічного плану, його можна назвати як понад-психологічний або ж над-психологічний стан.
