«Комедія про… сенс існування» – яскрава, колоритна, легка, дотепна, весела вистава, що дає можливість від душі посміятися. Це такі собі народні веселі картинки, переробка бувальщин, анекдотів, казок.
В основу п’єси покладено білоруський фольклор і народні вертепні інтермедії. Відбувається суперечка між Селянином і Чортом. Перший стверджує, що на місці Адама він не вдався б до гріха, не чіпав би те яблуко у райському саду, тоді усі люди жили б у раю. Вони побилися об заклад стосовно того, що балакучий селянин для свого добробуту не зможе нічого зробити путящого, навіть цілу годину помовчати. Перші два рази Селянина спокушають до розмов Жінка та Єврей, і Чорт пробачає йому, забираючи до пекла замість нього цих двох, і дає йому ще один шанс дотриматись слова. Але і втретє Селянин не витримує умов закладу і програє Чорту. Селянин, втративши рідних і друзів, зрозумів, що йому немає для чого жити на цьому світі. Він визнає свою провину перед життєвими спокусами і погоджується прийняти покарання, тим самим спокутуючи свої гріхи.
