СОНЯЧНИЙ ПОЛУДЕНЬ

Оксана Гребенюк, провідна артистка драми, майстер сцени Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка буде не зовсім звичайно відзначати своє 50-річчя – сонячний полудень віку. Саме в цей день, 12 квітня, вона буде грати прем’єру – моновиставу «Целофанове щастя» за п’єсою Каріне Ходікян. До речі, одинадцять років тому, 12 квітня 2002-го, у свій день народження, актриса вже грала на чернігівській сцені моновиставу «Кінець сторіччя» за мотивами творів Й. Бродського на музику М.Таривердієва, і була гаряче сприйнята глядачами. На моє запитання, чому саме прем’єри моновистав вона грає саме у свій день народження, Оксана Степанівна з посмішкою відповіла: «Треба ж собі у цей день зробити хороший подарунок!» Отже, із цією визначною датою її будуть вітати не лише рідні і близькі люди, а й численні глядачі, які прийдуть на прем’єру вистави.

А зараз повернемося до витоків, звідки бере початок творчий шлях Оксани Гребенюк до професійної сцени. Народилася майбутня актриса у Полтаві в чудовій сім’ї, де панувала атмосфера любові до прекрасного, до мистецтва. Батько у вільний час любив грати на кларнеті, вечорами разом співали українські пісні, читали, дивилися вистави театру і гаряче їх обговорювали.

Як не дивно, але Оксана в дитинстві не мріяла стати актрисою, скоріше лікарем, як мама, або інженером, як тато. Але батьки мріяли бачити доньку на професійній сцені, і наполегливо готували її до цього, створювали всі умови для реалізації своєї мрії. Оксана закінчила Полтавську музичну школу по класу фортепіано, два роки , ще навчаючись у середній школі, працювала з репетиторами над вступною програмою, тому й іспити до Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого здала успішно.

Чотири роки навчання в інституті промайнули швидко, і ось уже у 1984 році Оксана закінчила акторський факультет і за призначенням приїхала до Чернігівського театру на посаду артистки драми. Дебютувала на чернігівській сцені в ролі Уляни у романтичній драмі «Іваном звуть його» за повістю О. Довженка у постановці тодішнього художнього керівника театру, народного артиста України та СРСР Володимира Грипича, який дуже любив і цінував талановиту молоду артистку. Потім зіграла такі ролі, як Люся у комедії «Операція «Багатоженець» А. Делендика, Джульєтта в трагедії «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра (Ромео грав чоловік Оксани, тоді ще артист театру Андрій Бакіров), Княгиня в комедії «Любов – книга золота» О. Толстого, Галя в музичній комедії «Майська ніч» М. Старицького (за М. Гоголем), Галя у музичній драмі «Циганка Аза» того ж автора, Ярина у драмі «На Івана Купала» М. Стельмаха та багато інших.

З 1988-го по 1995-й роки Оксана і Андрій на запрошення дирекції театру працювали у Чернігівському Молодіжному. Цей період роботи актриси також був творчо насичений. Однією з визначних створених нею образів того періоду була роль Лаури у драмі «Скляний звіринець» Теннессі Уільямса.

Повернувшись знову до обласного театру, Оксана Гребенюк подарувала чернігівському глядачу свої яскраві сценічні образи, такі як Титанія у феєрії «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Женя у драмі «Яма» («Женя») О. Купріна, Бічі в комедії «Людина і джентльмен» Едуардо де Філіппо, Тінь у драматичній поемі у чотирьох снах «Мертві душі» за М. Гоголем, а також Маша у драмі «Три сестри» А. Чехова.

Так склалися творчі обставини в театрі, що у 2002-му році група молодих акторів, а з ними і Оксана Гребенюк, поїхали  до Донецького обласного академічного музично-драматичного театру. Там вона  зіграла багато ролей, серед яких були такі, як Марго – «Милий друг» Гі де Мопассана, Марія – «Дванадцята ніч» В. Шекспіра, Габі – «Вісім люблячих жінок» Р. Тома, Ярися – «Кохання в стилі бароко» Я. Стельмаха та інші. Повернувшись знову до Чернігова, за останні три роки роботи на чернігівській сцені актриса Оксана Гребенюк, знаходячись у розквіті свого таланту, порадувала чернігівців своїми прекрасними ролями, такими як Жаклін в комедії «Французька вечеря» Марка Камолетті, Графиня в комедії «Безумний день, або Весілля Фігаро» П.-О. Бомарше, Місіс Уебб у житті в трьох діях з одним антрактом «Наше містечко» Торнтона Уайлдера, Маргарита у трагіфарсі «Нельська вежа» О. Дюма, а також в одній з останніх її сценічних робіт – у ролі Барбари Сміт у фарс-мажорі «Тато в павутинні» Рея Куні.

Усі названі (і не названі) ролі Оксани Гребенюк дають підставу говорити про неї як про актрису широкого творчого діапазону і великих акторських можливостей, уміння створювати неповторні сценічні образи, багатогранні характери, незалежно від національності персонажу, місця дії і епохи, у якій  живуть її героїні. Пригадую нашу розмову з актрисою з цього приводу, коли вона поділилася своїми секретами роботи над ролями.

«В роботі над роллю, – говорить Оксана Степанівна, – я довго докопуюсь до істини – вивчаю епоху, історію, національні риси характеру, все це аналізую. Інколи ставлю перед собою такі завдання, які нелегко здійснити. Буває, вдаюся до крайнощів, але потім знаходжу ту золоту серединку, яка мене гріє, збуджує в процесі гри думки і потрібні емоції. Про це не можна розповісти, адже процес народження образу – це внутрішня робота розуму, душі, серця, нервів, – всього людського єства. Він, цей процес, суто особистий і неповторний. Кінцева мета – знайти правду психологічного стану образу, його достовірність. Взагалі, страшенно люблю репетиційний період, період пошуку і знахідок».

Оксана Гребенюк – актриса великого обдаровання, високого інтелекту і сценічної культури. Вона тонко відчуває жанр п’єси і авторську стилістику, точно визначає психологічний малюнок ролі, її тональність і міру, яку ніколи не порушує. Її героїні можуть бути одночасно темпераментними і стриманими, рішучими і ліричними. Вони жіночні і ніжні, слабкі і вольові, іронічні і закохані до самозабуття, – прекрасні, граціозні, прості і вишукані.

Сценічні образи актриси відкривають глядачу світ, у якому краса мистецтва надихає, змушує забути про буденну суєту, дарують щастя зустрічі з прекрасним. І все це досягається великою працею, інколи виснажливою, та все ж – улюбленою. В кожній ролі Оксана Гребенюк  постає перед глядачем майстерним живописцем, який малює яскраві образи у просторі театральної сцени. За все своє творче життя вона створила їх дуже багато – різнопланових, правдивих і достовірних.

Одним із творчих методів роботи Оксани Гребенюк є вміле поєднання емоціонального і глибоко психологічного, інтелектуального мистецтва. Багатство її єства зливається з розмаїтою акторською технікою. Вироблена і відшліфована роками звичка актриси не промовляти на сцені жодного слова абияк, не робити бодай одного невиправданого жесту обумовлюють точність і виразність виконання нею поставлених завдань на сцені. Вона належить до тих митців, які відчувають цілісність ігрової стихії вистави, уміють бути розкутими і органічними, відкидаючи принадні спокуси показності і награвання. Головне – у неї є окриленість душі і захоплення своєю роботою.

Провідний майстер сцени Чернігівського академічного театру Оксана Гребенюк, прекрасна актриса драми не зупиняється на досягнутому. Її творча майстерність постійно зростає, і в цьому глядачі театру ще раз можуть переконатися, подивившись її моновиставу «Целофанове щастя». Від себе особисто і від усього колективу театру бажаємо Оксані Степанівні великого успіху у новій прем’єрі, а також вітаємо із її сонячним полуднем віку – 50-річчям від дня народження! Зичимо їй міцного здоров’я, великого щастя, здійснення усіх заповітних бажань і нових творчих успіхів на благодатній ниві театрального мистецтва!

Ольга Зеленська, театрознавець

Коментарі

Коментарів немає...

Хочете залишити коментар? Авторизуйтесь!
Придбати квиток

Авторизація