«Темна історія». Отака незвичайна історія

Таку незвичайну «Темну історію», яка може статися якщо вимкнеться світло, представили глядачам актори Чернігівського драмтеатру ім. Т.Г.Шевченка у сценічній імпровізації, поставленій режисером Анастасією Кузик за творами відомого британського драматурга Пітера Шеффера. У цій виставі все не так, як у житті, а навпаки. Тобто, коли в житті світло – на сцені темно, а коли в житті темно – на сцені вмикається світло.

Дійство відбувається у майстерні молодого, і можливо, талановитого скульптора (арт. Олександр Манастирський), де він разом зі своєю нареченою (арт. Світлана Сурай) вирішили організувати званий вечір, на який запрошені батько нареченої (засл.арт.України Едуард Брагіда) та заможний шанувальник сучасного мистецтва (арт. Микола Бичук). Від першого молодята очікують благословення на шлюб, а другого вважають потенційним покупцем творчих робіт починаючого митця. І все мало би бути пречудово, якби не проблеми з електрикою. Після раптового вимкнення світла все полетіло шкереберть – несподівано з’являється екстравагантна сусідка (арт. Наталія Гнатенко) і повертається з відпустки сусід, з квартири якого «були позичені» антикварні меблі (арт. Микола Лемешко), неочікувано повертається до свого коханого колишня наречена (арт. Ірина Лозовська), а електромонтера, що прийшов налагодити світло (арт. Дмитро Літашов), у темряві сприймають за мільйонера.

Розвеселені глядачі досхочу насміялися з пікантних ситуацій, що виникали через «спілкування у суцільній темряві» званих і незваних учасників вечірки, як то «ходіння наосліп», плутанина з напоями для гостей, розмови зі співбесідником, якого не бачиш, інші непорозуміння, спричинені відсутністю світла. Спостерігаючи, як в екстремальних обставинах герої вистави відкриваються з несподіваних сторін, переконуєшся в слушності ствердження: «Хочеш краще узнати людину – опинися з нею в темній кімнаті».

Попри те, що сценічна імпровізація, представлена творчим ансамблем шевченківців, за стилем близька до жанру «чорної комедії», тут немає ані чорного гумору, ні відвертої непристойності. Вона приваблює яскравим калейдоскопом подій, в які азартно занурюються і герої спектаклю, і захоплена глядацька аудиторія. Після завершення вистави глядачі, стоячи, бурхливими оплесками дякували артистам за цікаву творчу роботу та подарований чудовий настрій. Щиро вітали з успішною прем’єрою запрошену на сцену режисера-постановника Анастасію Кузик.

Приєднуючись до глядацьких вітань, побажаємо новим сценічним постановкам шевченківців успіху, а шанувальників театрального мистецтва запрошуємо на прем’єрні покази, що відбуватимуться в Чернігівському драмтеатрі ім. Т.Г.Шевченка протягом 95-го театрального сезону.

Раїса Міненко,  керівник літературно-драматургічної частини театру

Наступною прем’єрою 95-го театрального сезону в Чернігівському академічному драмтеатрі ім. Т.Г.Шевченка стане нова постановка молодого режисера Анастасії Кузик «Темна історія» – сценічна імпровізація за творами сучасного британського драматурга і кіносценариста Пітера Шеффера.

Насправді, ТЕМНА ІСТОРІЯ, тому що у цій виставі все буде не так, як у житті, а навпаки. Тобто, коли в житті світло – на сцені буде темно, а коли в житті темно – на сцені буде вмикатися світло. Все це робиться для того, щоб глядач міг побачити, що ж іноді відбувається у темряві. А в темряві завжди трапляються більш пікантні історії, ніж при світлі….

Молодому скульптору випала нагода вразити відомого мільйонера своїми роботами. Все готове до грандіозного вечора! Навіть елегантні меблі «позичено» із сусідньої квартири – не кожного ж дня таке везіння! І…вразити вдається, але аж ніяк не роботами! Їх все одно у темряві не видно. Натомість раптом стає «видно» те, чого при світлі ніколи не побачиш, адже як відомо, темрява густо населена різними чудовиськами, такими як «скелети у шафі», привиди з минулого та непрохані гості! Приємний вечір перетворюється на хаос, проте все треба привести до ладу до того, як ввімкнеться світло. У прямому сенсі ТЕМНА ІСТОРІЯ!

Отже, запрошуємо на прем’єрний показ вистави «Темна історія» за творами П.Шеффера, що відбудеться на великій сцені Чернігівського драмтеатру ім. Т.Г.Шевченка 18 і 19 березня цього року о 18.30 год.

 

Раїса Міненко,
керівник літературно-драматургічної частини театру

Як навесні, після довгих місяців зимової холоднечі люди очікують, щоб нарешті перша ластівка прилетіла до свого гніздечка і заспівала радісну пісню про повернення до рідного дому, так і всі ми – режисери, актори, працівники театральних цехів і наші любі шанувальники – чекали на повернення після довгих місяців карантинних обмежень до рідного театру його справжнього, сповненого творчих пошуків і неспокою життя. І ось наша «перша ластівка» повернулась на рідну сцену – 18 серпня глядачі знову зустрілися з героями драматичної історії «Наймичка» за п’єсою І.Карпенка-Карого у постановці режисера Анастасії Кузик, прем’єра якої відбулася у грудні минулого року. Цій зустрічі раділи однаково і актори, і глядачі, позбавлені упродовж тривалого часу можливості спілкуватися з чарівним світом театру. І ніякі температурні скринінги, масочні режимі, санітарні дистанції (яких, до речі, обов’язково дотримувалися) не завадили натхненним артистам і захопленим глядачам поринути у безмежний простір театрального мистецтва.

Проте, показ цієї вистави мав ще одну особливість. Цього року Чернігівський облмуздрамтеатр ім. Т.Г.Шевченка запропонував саме цю виставу до участі у Всеукраїнському театральному фестивалі-премії «ГРА», заснованому Національною спілкою театральних діячів України. Приємно було дізнатися, що вистава нашого театру «Наймичка» увійшла до шести кращих у номінації «За найкращу виставу камерної сцени» за підсумками відбіркового етапу Третього Всеукраїнського фестивалю-премії «ГРА».

Наразі триває другий етап – перегляд Експертною радою наживо вистав, що потрапили до лонг-листа фестивалю. Тож до Чернігова в цей день завітали почесні гості – члени Експертної ради Третього Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА»:

– музикознавиця, архівістка, музична і театральна критикиня, відповідальна редакторка часопису «Критика» Юлія Бентя (м.Київ);
– театрознавиця, докторка мистецтвознавства, професорка, керівниця напряму експертно-аналітичної діяльності НСТДУ Ганна Веселовська (м.Київ);
– театрознавиця, театральна критикиня, дослідниця, наукова кореспондентка, викладачка Київської академії мистецтв та Київської театральної школи Ельвіра Загурська (м.Київ);
– театрознавиця, професорка Київської академії естрадного та циркового мистецтв, кандидатка мистецтвознавства Анна Липківська (м.Київ);
– театрознавиця, старша викладачка кафедри театрознавства Харківського національного університету мистецтв ім. І.П.Котляревського Олена Либо (м.Харків);
– театрознавиця, доцентка кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету ім. Івана Франка, кандидатка мистецтвознавства Світлана Максименко (м.Львів);
– театрознавиця, головна редакторка журналу «Театрально-концертний Київ» Людмила Олтаржевська (м.Київ);
– танцівник, перформер, хореограф-дослідник, куратор і засновник Ruban Production ITP Ltd Віктор Рубан (м Київ);
– театрознавиця, мистецтвознавиця, театральна і музична критикиня, журналістка, членкиня Національної Спілки журналістів України, директорка PR-агенції «Дель Арте» Ольга Стельмашевська (м.Київ).

Шановні гості взяли участь у перегляді вистави та поділилися враженнями з представниками місцевих мас-медіа.

Вітаємо театральну спільноту Чернігівщини з поверненням колективу Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка до повнокровного сценічного життя та будемо разом чекати на цікаві зустрічі з героями яскравих захопливих спектаклів у новому театральному сезоні.

Раїса Міненко,
відповідальний секретар
Чернігівського облвідділення НСТДУ

І справді, чому такому важливому сьогодні може навчити твір, написаний більше 130 років тому? Ні наймитів, начебто, в нашому сьогоденні немає, і про сиріт, мовбито, сучасна держава піклується… Тоді чого ж так часто з’являються в мережах повідомлення про неспроможність молодих людей сприймати жорстокі реалії сьогодення, про спроби вирішення складних психологічних проблем через суїцид? Можливо, відсутність моральності є трагедією будь-якого суспільства – і колишнього, і сучасного?

Як свого часу нові тенденції в драматургії, заявлені в творчості Івана Карпенка-Карого, знайшли розвиток в його соціально-психологічних драмах, так і тепер молодий режисер Анастасія Кузик у своїх пошуках, спрямованих на переосмислення класичних творів, намагається відтворити на сцені образну картину суспільства, в якому немає місця чистоті та чесності, де нечесність є нормою. Маючи на меті вирішення актуального питання «осучаснення» українського класичного репертуару, вона іде шляхом пошуку сучасних психологічних мотивацій, образного рішення, висвітлення в класичному драматургічному матеріалі актуальних сьогоденню проблем. При цьому дбайливо зберігаючи мову і сюжетну композицію авторського твору.

«Наймичка»…
Спостерігаючи за драматичною інтригою, глядачі спочатку переймаються долею нещасної дівчини-сироти Харитини (арт. Ганна Ярова), яку нещадно гнобить сварлива господиня Рухля (арт. Наталія Гнатенко) і готовий продати, як річ – «за п’ять чвертей вівса», жадібний власник шинку Борох (арт. Петро Великий). Потім жахаються тим страшним збігом обставин, в які потрапляють головна героїня та її кривдник – місцевий багатій Цокуль (арт. Дмитро Літашов) і які приводять їх до трагічної загибелі. Загальну картину морального занепаду переконливо змальовують характерні образи адлаката-здирника Харитона Харитоновича (арт. Микола Лемешко), пащекуватої ключниці Мелашки (арт. Ірина Лозовська), шалапутної Марусі (арт. Валерія Марич) та її залицяльника Пилипа (арт. Сергій Лефор). Ще виразніше її відтіняє привабний образ працьовитого парубка Панаса (арт. Євген Бондар), якого покохала бідна Харитина, але не судилося їм бути разом через брехню і облуду.

А згодом приходить розуміння, що ця вистава не лише про нещасну долю дівчини-сирітки, насправді вона про інше – про спокусу, гріх, покару та каяття. Тож виявляється, що класика і сьогодні нас навчає: відсутність моральності є трагедією сучасного суспільства. Хочеться вірити, що високе мистецтво театру допомагає нам позбуватися цієї вади.

Нова сценічна робота режисера Анастасії Кузик і молодіжного складу акторів, які завзято підтримали творчі пошуки постановника і своєю енергійною грою створили цікаве динамічне дійство, справила глибоке враження на глядачів, викликала хвилю емоцій і переживань.

Окремої уваги заслуговує оригінальне рішення художника-сценографа Максима Лапка, який використав величезне колесо з металевих конструкцій в якості рухливої декорації, що символізує то колесо невблаганної долі чи криницю, то перетворюється на шинквас чи гойдалку, то стає надгробком над загубленими душами. Його авторству також належать ескізи костюмів, які виразно підкреслюють характерні риси героїв, наближають їх до сприйняття сучасним глядачем.

Після суцільного затемнення наприкінці вистави схвильовані глядачі бурхливими оплесками, стоячи, дякували артистам за виразні образи, створені на сцені. Вдячна глядацька аудиторія також захоплено вітала запрошених на сцену режисера-постановника Анастасію Кузик і художника-сценографа Максима Лапка з успішною прем’єрою, яка дала можливість для реалізації творчих амбіцій молодим театральним митцям.

Отже, запрошуємо на наступні покази вистави «Наймичка» за п’єсою І.Карпенка-Карого, що відбудуться в Чернігівському облмуздрамтеатрі ім. Т.Г.Шевченка сьомого грудня цьогоріч та в січні 2020 року.

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin

Фотогалерея

Коментарі

Коментарів немає...

Хочете залишити коментар? Авторизуйтесь!
Придбати квиток

Авторизація