17-24 жовтня відбудеться ХХVІ Міжнародний фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі» #SlovFest

Колектив Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка вітає усіх шанувальників сценічного мистецтва з видатною подією в культурно-мистецькому житті Чернігівщини – проведенням традиційного ХХVІ Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» #SlovFest.

Організація в Чернігові Міжнародних фестивалів «Слов’янські театральні зустрічі» є однією з важливих сторінок діяльності театру. Проведення на базі Чернігівського театру фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» було започатковано у 1990 р. за ініціативи тодішнього директора театру, заслуженого працівника культури України Олени Латиш. Співзасновниками цього фестивалю були директори Гомельського обласного драматичного театру (Республіка Білорусь) і Брянського театру драми імені О.К. Толстого (Російська Федерація), які згодом заснували у своїх містах театральні фестивалі з такою ж самою назвою. У 2001 р. фестиваль отримав статус Міжнародного, і до участі в ньому долучилися театральні колективи з усієї України, Білорусі, Польщі, Росії, слов’яномовні прибалтійські театри.

Участь у цьогорічному фестивалі «Слов’янські театральні зустрічі» візьмуть 10 театральних колективів з України, Білорусі, Польщі: три Київських – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки та Національний академічний театр оперети, драмтеатри з Ніжина, Полтави і Харкова; наші білоруські колеги з Гомеля та польські майстри театрального мистецтва з Варшави. У програмі фестивалю представлені спектаклі, поставлені за відомими творами літературної класики в осучасненому режисерському прочитанні, й вистави нинішніх драматургів, що відображують різноманітні грані нашого сьогодення.

Відкриватиметься фестиваль виставою Закарпатського обласного угорського драматичного театру імені Д.Ійєша з м.Берегово «RН +» за творами В.Пелевіна, Дж.Орвелла, Р.Баха, яка виконуватиметься угорською мовою. У цьому році вистава «RH +» була успішно презентована на Першому Всеукраїнському театральному фестивалі-премії «ГРА», де згідно з висновками експертного журі була названа серед переможців у номінації «За найкращу драматичну виставу». Закриватиме фестивальну програму прем’єрний спектакль цього сезону господарів фестивалю – комедія «Скапен» за Мольєром у постановці художнього керівника театру, заслуженого артиста України Андрія Бакірова.

Запрошуємо якнайширше коло глядачів відвідати вистави фестивальної програми і щиро бажаємо усім шанувальникам театрального мистецтва змістовного дозвілля й цікавих зустрічей з учасниками ХХVІ Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі»–2018.

Наразі творчий колектив Чернігівського театру натхненно готується до початку й успішного проведення 93-го театрального сезону!

Контакти відділу з реклами та комерційної роботи театру: (0462) 675-280

#Чернігів #Чернигов #театр #драмтеатр #Chernihiv #ChernihivTheatre #theatre #афіша #театрШевченка #анонс #репертуар #meamp #CheDram #фестиваль #slovfest #93сезон

Останній день ювілейного ХХV Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» розпочався ранішнім інтерв’ю в обласній телепрограмі «Ранок на «Сівер-центрі» голови оргкомітету фестивалю, заслуженого діяча мистецтв України Сергія Мойсієнка та директора Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя, заслуженого працівника культури України Олексія Андрієнка, які, відповідаючи на запитання ведучих програми, розповіли про перебіг фестивалю та виставу полтавських митців, яка має стати заключним акордом цьогорічної фестивальної програми.

Отже, в цей останній фестивальний вечір на чернігівській сцені була представлена фантасмагорія «Майстер і Маргарита», поставлена режисером Сергієм Павлюком за однойменним романом Михайла Булгакова. Не можна було навіть уявити, яким чином вдасться такий масштабний, багатоплановий твір втілити в рамках театральної постановки. Гоголівцям це вдалося! Сценічна версія цього оповитого містичним ореолом твору виявилася не менш захопливою і вражаючою, ніж роман.

З великої кількості сюжетних ліній роману постановник вистави виокремив як головні лінію вірного і самовідданого кохання та лінію співіснування людини і влади, влади тоталітарної – будь то за часів Римської імперії, комуністичного режиму чи нинішніх диктаторів. Та епохи минають, часи змінюються, а тема вічного нездоланого кохання – такого як у Маргарити і її найдорожчого в світі Майстра – завжди зігріватиме людей надією на те, що любов насправді сильніша за смерть.

Величним і переконливо мудрим виступає у виставі Воланд, який по суті проводить ту роботу, що має здійснювати Добро – караються брехуни і злочинці, ліквідуються здирники і хабарники. Отже тема нечистої сили майстерно і тонко перекривається темою життєвих реалій, що значно страшніші за містику.

Досконало вибудувані мізансцені, блискуча гра акторів, оригінальні хореографічні композиції створюють динамічне калейдоскопічне дійство, яке за задумом режисера складається в загальну масштабну картину спектаклю. На окрему увагу заслуговує музичне оформлення вистави, зокрема, участь розташованого на сцені оркестру, спочатку прихованого за декораціями, а потім відкрито задіяного у сцені нічного балу.

Гарячими оплесками, стоячи дякувала переповнена глядацька зала полтавцям за представлену феєричну виставу «Майстер і Маргарита», яка прозвучала потужним завершальним акордом нашого ювілейного фестивалю.

Вітаючи творчий колектив з успішним виступом, голова оргкомітету фестивалю Сергій Мойсієнко вручив директору Полтавського театру, заслуженому працівнику культури України Олексію Андрієнку Диплом учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі»–2017, а художній керівник театру Андрій Бакіров побажав полтавським друзям нових творчих злетів і завірив, що вони завжди є бажаними гостями на чернігівській сцені.

Під звуки урочистих фанфар голова оргкомітету фестивалю оголосив про закриття ХХV-го Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», висловив подяку усім його учасникам і окремо – шанувальникам театру, які своєю присутністю в залі, бурхливими оплесками підтримували кожну виставу фестивальної програми.

Ось і закінчився ювілейний ХХV Міжнародний фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі». Десять театральних колективів з України, Білорусі, Польщі, що взяли в ньому участь, своїми успішними виступами на чернігівській сцені підтвердили його престижність і авторитетність. Щиро вдячні усім їм за талановиті творчі роботи, представлені на фестивалі, подаровану прихильному до мистецтва чернігівському глядачеві можливість спілкування зі справжнім високим мистецтвом театру.

Будемо разом чекати на нові зустрічі і готуватися до проведення на гідному рівні наступного ХХVІ-го Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі».

 

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру

До цьогорічної програми ювілейного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» Чернігівський театр включив прем’єрну виставу 2017 року «Вій. Докудрама» Наталі Ворожбит, показом якої було завершено 91-й театральний сезон.

Заінтригована публіка з нетерпінням чекала на зустріч з цією новаційною сценічною роботою, адже багато хто не зміг у червні потрапити на прем’єрну презентацію вистави. Хтось очікував на осучаснену версію гоголівського «Вія», когось зацікавив незнайомий жанр спектаклю – докудрама, а дехто прагнув нової зустрічі з бакіровською режисурою…

Важко сказати, наскільки виправдались сподівання усіх чернігівських шанувальників театрального мистецтва, адже у кожної людини своє особисте ставлення до театру, свої уподобання, своя, відмінна від інших, мотивація відвідування тієї чи іншої вистави.

Переповнена гамірливою публікою глядацька зала яскраво свідчила про жвавий інтерес до нової творчої роботи шевченківців і піднімала градус хвилювання режисера і виконавців до найвищого ступеню.

Та ось завіса відкрилася… і глядачі сходу опинилися в атмосфері переповненої маршрутки з її колотнечею, грубими жартами, лайкою (цілком в дусі жанру докудрами). І дивування заїжджих французів з реалій сільської глибинки не шокувало, а лише викликало сміх у залі.

Та коли почав розтроюватися образ баби Соньки, а проста сільська дівчина вільно заговорила французькою, а потім перетворилась на страшну потвору, виникло відчуття, начебто реальні події розгортаються в якомусь містичному просторі, де все непевне – час, містина, обличчя, події… Далі – більше. Триєдина в різних вікових іпостасях Сонька (стара, молодиця, дівчина), яка чи то місить тісто, чи то виліплює чиюсь долю. Оповідки селян про всілякі житейські страхіття, їхня упевненість в існуванні всілякої нечистої сили та портретне змалювання сліпим дідом Явтухом жахаючого образу Вія. Спілкування по скайпу з вже померлою відьмою Оксаною і похоронна відправа по ній випадковою, зовсім сторонньою людиною, що належить до іншої нації й іншого віросповідання.

І тільки у фіналі, коли звучить старовинна козацька молитва про «мертвих, живих і ненароджених», про громаду, її очільників та військо, про убієнних і заморених голодом, згорілих і замерзлих, яка торкається потаємних духовних глибин і ніби омиває душу, приходить розуміння, що лише через каяття і прощення лежить шлях до спасіння душі і не тільки своєї. І як підтвердження цього – на екрані наче з туману проступають óбрази всіх персонажів вистави, а за їхніми плечима – нові й нові постаті, безліч безіменних душ, що прагнуть відпущення.

Схвильовані до глибини душі глядачі шаленими оваціями й вигуками «Браво!», стоячи вшановували творців цього захоплюючого сценічного дійства, а виходячи із залу, сповнені емоцій, обмінювалися враженнями від спектаклю. Хтось відзначив, що цей «Вій» зовсім не гоголівський. Хтось зауважив, що навіть не помічав скільки брудних слів нас оточує у щоденному побуті – у маршрутці, магазині, на вулиці. Пролунала й думка, що можливо й варто на сцені показувати не тільки привабливі сторони нашого теперішнього буття, аби виникла потреба щось змінити на краще в собі, в своєму оточенні, в нашому суспільстві.

Різні люди й сотні різних думок, але це чудово, що вистава не залишає глядачів байдужими, торкається чутливих струн душі, спонукає до роздумів. Це найвище визнання немарності праці режисера і акторів, їх таланту і високої майстерності.

Приєднуючись до привітань захоплених глядачів, побажаємо новій творчій роботі шевченківців – виставі «Вій. Докудрама» довгого сценічного життя, а усім шанувальникам театрального мистецтва яскравих вражень від відвідування нашого театру!

 

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру

Якщо лейтмотивом, спільним для двох вистав п’ятого дня фестивалю, було пошук чи втрата сенсу життя, позбавленого надії, то вистави шостого дня фестивальної програми поєднує ідея однієї із сакральних заповідей Ветхого Завіту: «Не убий», бо, навіть подумки бажаючи чиєїсь смерті, нищиш, насамперед, свій рід, а значить і самого себе.

Таку от «Дуже просту історію» – про очікування та появу дитини в простій сільській родині – натхненно і самовіддано оповідали глядачам актори Дніпровського драматичного молодіжного театру «Віримо!». Проте, все не так просто, бо як же ж ці люди вміють все ускладнювати! Суворий батько не сприймає доччиного обранця і забороняє їй народжувати. Страшний вирок порушує ритм життя не лише людей, а й тварин, що мешкають у господарстві, які, спостерігаючи за перебігом подій, намагаються розібратися в складностях людських стосунків і, головне, врятувати майбутнє маля. Вони, на відміну від людей, краще розуміють, що таке істинні людські цінності, і для них знищення ненародженої дитини – це справжнє вбивство.

Чудовому, злагодженому акторському ансамблю вдалося через виразні образи домашніх тварин передати глядачеві атмосферу гармонійності світу природи і неприродність образу життя людини, яким вона себе губить. Та найважливіше – подарувати усім присутнім у театральній залі життєрадісну впевненість, що живі мають радіти життю, закохані – кохатись, а діти повинні народжуватись, і аж ніяк не навпаки!

Розчулені й радісні глядачі з вдячністю аплодували дніпровським акторам та ділилися між собою приємними враженнями від спектаклю.
Вітаючи гостей хлібом-сіллю перед початком вистави та вручаючи після її завершення Диплом учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» режисеру-постановнику, заслуженому діячу мистецтв України Володимиру Петренку, голова оргкомітету фестивалю Сергій Мойсієнко відзначив високий професійний рівень виконавців і запросив до участі у майбутніх фестивальних проектах.

Для глядачів, що прийшли на моновиставу «Лицар храму», показ якої був призначений на 21 годину в експериментальному просторі «Білої сцени», вона розпочалась ще до того, як вони зайняли місця в залі. По дорозі до малого залу, вони несподівано натрапляли на постать у чорному костюмі й балаклаві, що закривала обличчя, з націленою снайперською гвинтівкою. Як потім з’ясувалося, оптичний приціл був насправді відеокамерою, зображення з якої транслювалося прямо на екран у театральній залі.

А потім розпочалась сповідь снайпера, що сидячи у засідці на горищі якогось будинку, чекав на нову жертву замовного убивства. Вистава, присвячена пам’яті героїв Небесної сотні, супроводжувалась документальними кадрами подій на Майдані, трагічність яких контрастувала із самовпевненими висловами снайпера, що брав участь у їх розстрілі…

Через перетин кількох часових реальностей, що існують то у свідомості снайпера, то у його снах, артист Валерій Гайфуллін, який виконує роль Степана, окреслює головну ідею вистави – усі люди на землі брати, стріляючи у когось – ти вбиваєш брата, а вбивши брата – убиваєш себе…

Зворушені глядачі щирими оплесками дякували молодому талановитому акторові за виразне створення такого складного сценічного образу та патріотичне спрямування цієї творчої роботи.

Вручаючи традиційний коровай та Диплом учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», голова оргкомітету фестивалю Сергій Мойсієнко побажав колективу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша нових творчих здобутків та успішного проведення традиційних Міжнародних фестивалів «Мельпомена Таврії».

Тож дякуємо творчому десанту херсонців за участь у нашому ювілейному фестивалі й щиро зичимо нових мистецьких здобутків, цікавих сценічних робіт, уваги і прихильності широкого глядацького загалу.

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру

Це перше, що приходить на думку, коли мимоволі проводиш паралелі між двома виставами, представленими у п’ятий день фестивальної програми. Дії вистав відбуваються в різні часи, у різних країнах і з людьми з різних соціальних верств. Проте, і трагізм безталання мешканців «горьківської нічліжки», і драматизм безвиході жінки з розумово відсталою дитиною на руках під час нацистських погромів – спонукають до роздумів, де проходить та межа, перетнувши яку, людина перестає бути людиною, і заради чого варто долати випробування і труднощі, що випадають на життєвому шляху?

Нікчемним і безпросвітним постає перед глядачем життя мешканців злиденного притулку для безхатьків, відверто натуралістично змальоване артистами Київської «Театральної біржі» у виставі «І заплачуть… безхатьки». Герої вистави давно вже забули, що то значить бути людиною, але навіть у такому похмурому, сповненому озлобленості й жорстокості місці, можливе кохання – спотворене, страшне, драматичне. Навіть тут знаходиться місце відчуттю свободи, прагненню «бути людиною».

Творцям вистави вдалося донести до глядача філософський зміст «горьківського дна», де дві протидіючі стихії – правда і лжа – стикаються віч-на-віч. Що ж важливіше – гірка правда чи примарна надія? Як зберегти в собі милосердя у світі, сповненому брехні і несправедливості? Адже людяності ніхто не відміняв, і людині інколи вкрай потрібна хоча б надія, яку не замінити утішною неправдою, навіть якщо вона заради спасіння.

Зворушені до глибини душі натхненною емоційною грою молодих талановитих акторів, глядачі тривалими оплесками дякували їм за хвилюючі моменти цього театрального вечора, а режисер-постановник вистави, народний артист України Лев Сомов пообіцяв чернігівцям привезти на показ одну з веселих комедійних робіт творчого складу Незалежного театрального проекту.

На завершення заступник голови оргкомітету фестивалю Андрій Бакіров вручив столичним гостям хліб-сіль та Диплом учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» і запросив до участі в наступних фестивальних програмах.

А за півгодини в експериментальному просторі «Білої сцени» розпочалася вистава «Ніч Гельвера» у виконанні артистів Варшавського театру «Друга зона», в якій перетнулися і тривали, допоки жевріла надія, життєві шляхи знедоленої жінки та її прийомного хворого сина, а потім трагічно обірвалися, коли зовсім не лишилося ніякої надії. Глядачі, тамуючи подих, разом з героями вистави проживали вібруючі від внутрішніх переживань миті їхнього буття, що відкривалися протягом одного дня і однієї ночі, яка стала останньою в житті Гельвера та жінки, що стала йому матір’ю.

Довго-довго схвильовані глядачі бурхливими оплесками вшановували польських митців, дарували їм квіти і дякували за незабутні враження від вистави, яка хоч і виконувалася польською мовою, але була легкою для сприйняття чернігівською публікою завдяки перекладу, який супроводжував на екрані сценічне дійство.
Отже, чергова зустріч чернігівців з творчістю польських майстрів сцени видалася надзвичайно теплою та неодмінно сприятиме зближенню і взаємозбагаченню наших культур. Про це сказав заступник голови оргкомітету фестивалю, заслужений артист України Андрій Бакіров під час вручення традиційного чернігівського короваю та диплому учасника Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» директору і художньому керівнику Варшавського театру Сильвестру Биразі, який також є і режисером-постановником цієї вистави.
Дякуючи нашим польським друзям за участь у фестивалі та натхненну акторську гру, бажаємо їм успішних творчих пошуків, цікавих сценічних робіт та нових зустрічей на сцені Чернігівського театру!

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру

Музика і співи, що лунали цього фестивального вечора зі сцени Чернігівського театру, не просто дарували людям чудовий, піднесений настій, вони зачаровували, викликали захоплення і бажання, щоб це феєричне свято було нескінченним. А створили його артисти Київського Національного академічного театру оперети, справжні високопрофесійні майстри сцени, які презентували чернігівським глядачам свою розкішну оперету Імре Кальмана «Графиня Маріца».

У цьому спектаклі все було розкішним: дивовижна музика, сповнена колоритних угорських мотивів; прекрасне звучання вокальних партій та хорових композицій; яскравий хореографічний супровід, побудований на мелодіях запального чардашу; вишукана атмосфера світського життя, передана завдяки цікавому сценографічному оформленню та барвистим стильовим костюмам виконавців головних ролей і ролей другого плану. Та, власне, не було ніякого другого плану у цьому фантастичному сценічному дійстві. Тут все співало про любов, все було проникнуте любов’ю до музики, все говорило про невмируще, непідвласне рокам високе мистецтво, яке звеличує правічну нев’янучу пісню кохання.

Заполонені високою акторською майстерністю киян глядачі довго не відпускали артистів зі сцени, вшановуючи їх невгамовними оваціями та вигуками «Браво!»

Вітаючи столичних гостей хлібом-сіллю перед початком вистави, голова оргкомітету фестивалю Сергій Мойсієнко зазначив, що це велика честь – мати можливість включити до фестивальної програми одну з найкращих робіт Національної оперети. Під час вручення режисеру-постановнику, народному артисту України Богдану Струтинському Диплому учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» заступник голови оргкомітету Андрій Бакіров – під невщухаючі оплески – висловив глибоку вдячність за представлення на чернігівській сцені театральної роботи найвищого ступеню якості.

Щиро вітаємо талановиту творчу команду Київського Національного академічного театру оперети з успішною презентацією на фестивалі своєї сучасної інтерпретації «угорської рапсодії» Імре Кальмана та бажаємо нових творчих висот і досягнень у царині вітчизняного театрального мистецтва.

 

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру

Фотогалерея

Коментарі

Коментарів немає...

Хочете залишити коментар? Авторизуйтесь!
Придбати квиток

Авторизація