Зцілитися можна лише любов’ю

Вибагливий чернігівський глядач нарешті дочекався початку нового театрального сезону і з насолодою – хто вперше, а дехто і вкотре – відвідує прем’єрні вистави попереднього сезону. Представлені на нашій сцені навесні та влітку цього року, комедійні вистави «Смішні гроші» і «Комедія помилок» та поетична притча «Одержима» вже знайшли шлях до «свого глядача» і продовжують становити чималий інтерес для тих, хто ще не встиг їх відвідати. І якщо для любителів комедії відвідування театру – це змістовний відпочинок і гарний настрій, то для шанувальників таких філософських творів, яким є «Одержима» Лесі Українки, перебування на спектаклі пов’язане з глибокими переживаннями і роздумами, до яких спонукає вібруюче слово поетеси.

Дійство, що відбувається у просторі «Квадрум сцени», поступово заворожує глядача ритмічною динамікою, близькістю подій, які розгортаються на відстані простягнутої руки, робить його співучасником тих духовних пошуків, що хвилювали людину, можливо, декілька століть, а може, й мільйони років тому.

Як засвідчити свою віру у Всевишнього, як знати, наскільки віддано віруєш ти, як довести тому, в кого віруєш, що готовий заради нього на все – на усі ці запитання, що ятрять розхристану душу Міріам, шукає відповідь разом з автором п’єси її головна героїня, роль якої дуже потужно і, водночас, чуттєво виконує талановита актриса нашого театру Оксана Гребенюк. Навколо її тендітної постаті вирують змагання космічних енергій, боротьба сил світла і темряви, вчинки і стосунки звичайних людей, що жили на цій, Богом даній землі, століття тому і живуть ні ній нині, і продовжують шукати шляхи до спасіння душі.

В оточенні людських постатей, яким їхня віра чи зневіра не заважають жити звичайним життям, жінка, що переймається долею Месії, подумки дискутує з Ним, присягається принести себе на вівтар віри, вважається одержимою. Але ж наскільки близькі і зрозумілі нам, теперішнім, її сумніви і вагання, наскільки важливо знайти правильні відповіді на ті одвічні запитання щодо істинності віри і спроможності на любов до ближнього.

Є ще один аспект у цієї глибоко світоглядної постанови, яка народилася на сцені Чернігівського театру в роки, коли наша країна переживає важкі випробування розбратом, війною, розчаруваннями людей. Для нас, українців, наразі надзвичайно важливо, можна навіть сказати життєво необхідно, віднайти у своїй душі віру, що не помстою і жорстокістю, а лише любов’ю торується шлях у краще майбутнє, відшукати в собі спроможність прощати тих, кого вважаємо своїми ворогами, а значить і зробити свідомий крок до єдності і ладу в рідній для всіх нас Україні.

І нехай для кожного з нас доля стражденної Міріам, яка не знайшла в собі сил засяяти для всіх любов’ю і за гріх прокльонів була покарана побиттям камінням, стане закликом до необхідності захищати свою душу від злоби і мстивості, виховувати її чистотою помислів, щоденно і щомиті дбайливо примножувати в ній любов до тієї людини, що зустрів сьогодні, або зустрінеш завтра чи ще колись на життєвому шляху, бо в кожній людині жевріє іскра Божа, і кожна душа потребує зцілення любов’ю.

Насамкінець, хочеться висловити щире захоплення і подяку усім, чиїми силами і натхненням було створено таку цілісну і надзвичайно потужну за своїм емоційним впливом інсценізацію цього піднесено поетичного твору Лесі Українки. Написаний понад сто років тому, він і нині звучить актуально для сучасного глядача, й особливо близький глядачеві чернігівському, адже його втілення на сцені відбулося, насамперед, завдяки творчим пошукам режисера-постановника Олександра Лаптія, який раніше працював у нашому театрі, і композитора Олександра Родіна, колишнього випускника Чернігівського музичного училища імені Левка Ревуцького.

Пишаймося тим, що на сцені Чернігівського театру народжується стільки різноманітних – веселих і серйозних, цікавих різножанрових вистав, які, сподіваємось, упродовж тривалого часу сприятимуть духовному збагаченню жителів і гостей нашого міста.

Раїса Міненко

Коментарі

Коментарів немає...

Хочете залишити коментар? Авторизуйтесь!
Придбати квиток

Авторизація