Мабуть когось здивує, як може бути двічі прем’єрою одна й та сама вистава, але в театрі можливі найдивовижніші речі. І якщо одну п’єсу грають різні актори, то й вистави виявляються різними. Саме так і сталося з драмою «Гріх» Володимира Винниченка, поставленою у Чернігівському драмтеатрі режисером, заслуженим артистом України Андрієм Бакіровим.
Одна прем’єра відбулася 06 жовтня цього року до відкриття 98-го театрального сезону, а наступного дня відбувся прем’єрний показ цієї ж вистави, але у виконанні іншого акторського складу – і це була зовсім інша вистава, яка мала інше звучання, іншу енергетику, інше враження справила на глядача. Тож віднині чернігівські шанувальники творчості шевченківців матимуть клопіт пильно відстежувати, який саме склад акторів грає кожного разу, аби мати можливість скласти власне уявлення про обидві вистави.
Хтось із глядачів вирішить, що ця вистава про гріховну любов до сімейного чоловіка, адже увага головної героїні Марії (арт. Катерина Ткачук) до проблеми гріха пов’язана з потаємним коханням до Івана (арт. Олександр Манастирський), чоловіка її по-дитячому безтурботної подруги Ніни (арт. Оксана Ленчевська).
Інші вважатимуть, що це історія про боротьбу молодих революціонерів-однодумців, таких як самовідданий і сором’язливий студент Михась (арт. Станіслав Аракільян) і безпорадно-енергійний гуртківець Ангелок (арт. Микола Лемешко), яким протистоїть ворожа сила влади. Дехто зверне увагу на протилежне ставлення до подій, відображених у вистави, людей старшого покоління: набожної Ніниної тітоньки (засл.арт.України Наталія Максименко) та благодушного Михасевого татуся (арт. Микола Мироненко).
Когось вразить підступність і жорстокість поборника владної системи полковника жандармерії Сталінського (арт. Євген Бондар), ницість і бездушність жандармських «стражів порядку» (артисти Петро Великий, Валентин Корінь, Владислав Лещенко).
Чиюсь увагу привернуть так по-різному емоційно забарвлені у кожній мізансцені фрагменти «зрадливого вальсу» або лаконічно-гармонійні трансформації декорацій, що виконуються діючими особами вистави за участю артистів балету Володимира Кирильченка, Бориса і Дмитра Лойченків. А декотрі замисляться над глибинними питаннями стосовно розуміння сутності гріха, суспільними і моральними критеріями визначення гріховності будь-якого вчинка, власної відповідальності кожної людини перед своїм сумлінням за прийняті рішення. Дивним чином тема драматургічного твору, написаного більше століття тому, стала співзвучною ідеї новочасної вистави, яка хвилює сучасне покоління, спонукає до самоаналізу і серйозних роздумів.
Коли відзвучали останні звуки вальсу на фіналі вистави, зворушені глядачі бурхливими аплодисментами і букетами квітів вітали артистів та запрошеного на сцену режисера-постановника Андрія Бакірова й щиросердно дякували за подарований чудовий мистецькій вечір.
Вітаючи творчий ансамбль постановників і виконавців прем’єрної вистави, маємо нагоду запросити широкий глядацьких загал на перегляд наступних показів драми «Гріх» В. Винниченка, що відбудуться 20 і 28 жовтня цього року на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г. Шевченка.
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
Літературні твори, певно, тому і стають класичними, що не втрачають своєї актуальності через роки й віки після написання. І нині літературна спадщина Володимира Винниченка, створена у першій половині ХХ століття, вважається приналежною до золотого фонду культури України.
Появу перших його нарисів і оповідань вітали знані метри українського письменства Іван Франко і Леся Українка. У період наступу реакції після революції 1905 року у доробку письменника з’явилися п’єси і романи, де автор показує трагедію людини, яка не вміє і не хоче жити за приземлено-гріховними законами оточуючого суспільства.
У неореалістичній драмі «Гріх», написаній В.Винниченком у 1919 році, автор порушує глибинні моральні аспекти взаємостосунків між людьми, які залишаються важливими і для поколінь наших сучасників. Особливого загострення вони набувають сьогодні, коли в Україні точиться жорстока війна, а українське суспільство переживає складні трансформації, пов’язані з необхідністю вибудовувати своє ставлення до воєнних подій, до супротивників і соратників, до рішень і вчинків у критичних ситуаціях.
В ідейну основу сценічного дійства, яке відображує передреволюційну обстановку в Російській імперії на початку минулого століття, насамперед, покладено вирішення героями вистави внутрішніх моральних конфліктів – особистості і системи, емоційного і раціонального, стосунків між своїми і чужими.
На тлі динамічних подій вистави виокремлюються дві потужні супротилежні особистості: з одного боку, причетна до гуртка революціонерів Марія Ляшківська (арт. Наталія Рибенок), що мужньо шукає причину своїх душевних страждань лише в собі, не виправдовуючи себе обставинами, і, з іншого боку, слідчий жандармської управи полковник Сталінський (засл.арт.України Олександр Куковєров) – істота безжальна й підступна, в якій превалює гріховність і жорстокість, яка втішається поневоленням іншої людини, перетворенням її на свою маріонетку.
Під час арешту витримка Марії виявляється прикладом гідності і нескореності для інших гуртківців – заорганізованого і водночас безладного Ангелка (арт. Сергій Пунтус) та ідейно налаштованого й романтичного Михася (арт. Олексій Трішкін). Проте Сталінський, дізнавшись про таємне палке кохання Марії до лідера гуртка Івана Чоботаря (арт. Олександр Манастирський), який є чоловіком її по-дитячому наївної подруги Ніни (арт. Альона Броницька), вдається до психологічного тиску. Бажаючи врятувати коханого, Марія, згоджується на співпрацю і потрапляє у тенета шантажу, але врешті решт знаходить в собі моці зробити рішучий крок до звільнення від влади темних сил.
Актуально, як на сьогоднішній день, змальовані постаті інших дійових осіб залежно від їхнього поводження в критичних ситуаціях. Несподівано сміливою й готовою взяти на себе відповідальність за знайдені друкарські шрифти виявляється господиня квартири тітонька Олена Карпівна (засл.арт.України Наталія Максименко).
Лагідний і миролюбний батько Михася Середчука (нар.арт.Україні Валентин Судак), вболіваючий за свого єдиного сина-революціонера, після побачення з ним у в’язниці палко закликає гуртківців не просто знайти провокатора, а й жорстоко покарати зрадника. Виразно і дещо гротескно зображені персонажі запопадливих жандармів (засл.арт.Укр. Едуард Брагіда, артисти Дмитро Літашов і Альберт Лукашов).
Чітко й елегантно допомагають здійснювати переформатування декорацій та беруть участь у масових сценах – то в ролі поліцейських приставів, то в якості партнерів у «зрадливому вальсі» – артисти Борис Лойченко, Дмитро Лойченко, Володимир Кирильченко.
Важливою ознакою прем’єрного показу цієї вистави для шевченківців стало не просто відкриття нового театрального сезону, а перше представлення глядачам своєї творчої роботи на великій сцені після величезної руйнації театральної будівлі внаслідок ракетної атаки 19 серпня цього року.
Перед початком вистави до присутніх звернулися керівники театру заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко та заслужений артист України Андрій Бакіров. Теплі слова вдячності були адресовані усім, хто словом і ділом, коштами і матеріалами допомагав рятувати театр і сприяв його поверненню до професійної діяльності.
Окрема подяка була спрямована до чернігівських глядачів, які виявляють свою любов і вірність Чернігівському театрові і готові приходити на вистави шевченківців попри ковідні лок-дауни, повітряні тривоги і не зовсім комфортні (хоча й стовідсотково безпечні) умови перебування в частково відновленій будівлі театру.
Отже офіційне оголошення 98-го театрального сезону було підтримане дружними оплесками й емоційними вигуками аншлагової глядацької аудиторії. А після завершення вистави глядачі, глибоко схвильовані натхненною грою талановитого акторського ансамблю, запросили на сцену режисера Андрія Бакірова й вітали постановника і виконавців квітами, щирими аплодисментами й вигуками «Браво!»
Приєднуючись до поздоровлень шевченківців з успішною прем’єрою, запрошуємо відвідати наступні покази неореалістичної драми «Гріх» Володимира Винниченка, що відбудуться 07, 20 і 28 жовтня цього року на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка.
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
Фото: Віктор Кошмал
