Що вирізняє класичні твори від безлічі літературних опусів, написаних упродовж століть? Мабуть те, що вони не перестають бути цікавими і через багато років після їх народження. Яскравим прикладом такого творчого довголіття може бути музична вистава «Жіночі пристрасті», поставлена режисером Олексієм Трішкіним за творами класика вітчизняної літератури Івана Нечуя Левицького, прем’єра якої відбулася 01 листопада цього року на великій сцені Чернігівського драмтеатру ім. Т.Г.Шевченка.
Творчість І.Нечуя-Левицького, відомого українського письменника, лінгвіста, фольклориста, яка припадає на другу половину ХІХ – початок ХХ століття, протягом десятиліть слугує джерелом натхнення для наступних поколінь митців. Наприкінці минулого століття за його літературним спадком композитор Віталій Філіпенко і сценарист Григорій Аронов створили чудову оперету «Жіночі пристрасті», яку в 1992 році поставив на чернігівській сцені художній керівник Чернігівського драмтеатру, народний артист України та СРСР Володимир Грипич за участю диригента-постановника Юрія Котеленця і художника-сценографа Олександра Симоненка. Отже для нового покоління шевченківців зовсім не випадкове повернення до творчого втілення на сцені одного з яскравих надбань українських митців.
Сучасні глядачі, як і тридцять років тому, з цікавістю зустрілися з героями цієї ліричної історії про кохання юного Тимоша (арт. Станіслав Аракільян) і чарівної Мелашки (арт. Юлія Казакова), досхочу насміялися зі сварливих перепалок їхніх матусь – хитруватої Параски (арт. Тетяна Шумейко) і задирикуватої Палажки (арт. Наталія Гнатенко). З колоритним народним гумором були змальовані образи татусів – покладливого Омелька (арт. Альберт Лукашов) і незадачливого Хоми (арт. Владислав Лещенко) та ласого на хабарі волосного Панаса Демидовича (арт. Валентин Корінь) і запійного ключника при волосній управі Книша (арт. Дмитро Літашов).
Важлива роль в організації сценічного дійства, супроводі вокальних партій, створенні звукових акцентів належить театральному оркестру під орудою головного диригента театру, заслуженого артиста України Олексія Рощака. Синхронна динаміка і гармонія у взаємодії персонажів досягається завдяки участі у постановчому процесі балетмейстера Віталіни Брагіди. Костюми дійових осіб, виконані в стилі українського нацонального вбрання, надають сценічним образам особливого колориту і виразності.
Ця грайлива романтична комедія викликала хвилю позитивних емоцій вщент заповненої глядацької зали, бурхливі аплодименти наприкінці вистави захоплених глядачів, які вітали квітами артистів і запрошених на сцену учасників постановочної групи з успішною прем’єрою.
Після закриття театральної завіси актори Дмитро Літашов і Станіслав Аракільян, що були задіяні у вистави, запросили глядачів до участі в аукціон, лотами в якому були шеврони військової частини, де наразі проходять службу артисти театру, мобілізовані до лав ЗСУ в червні цього року. Зібрані кошти будуть спрямовані на придбання вкрай потрібного технічного обладнання, яке допомагатиме їм протистояти ворогові й захищати рідну землю.
Приєднуючись до привітань всього творчого ансамблю щевченківців з прем’єрою, запрошуємо чернігівців відвідати наступний прем’єрний показ музичної комедії «Жіночі пристрасті», що відбудеться 02 листопада цього року о 18.00 год. на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка.
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
У звичному для нашого сприйняття тримірному просторі людина, насправді, має не так багато варіантів, щоб вибрати прийнятне для себе рішення. Вперед-назад, ліворуч-праворуч, вгору-вниз – і все? Але ж існує безмежний простір для польоту думок! Між білим і чорним пролягає лише сіра зона, але людині життєво необхідно бачити усі кольори райдуги.
То чому, покладаючись при виборі рішення на підкинуту монетку, ми маємо обмежуватися лише трьома варіантами – орел, решка чи ребро? Що заважає шукати відповіді на сакральні питання за межами означеного простору і відкривати для себе незвідані можливості інших вимірів?
До таких нетривіальних питань наштовхує глядача нова творча робота молодіжного мистецького ансамблю у складі режисера-постановника Олексія Трішкіна, художника-сценографа Катерини Чернявської, композитора Максима Агаркова і акторів Ганни Ярової в ролі Стелли та Дмитра Літашова в ролі Яна.
Слідкуючи за подіями вистави «Вірогідності», поставленої за п’єсою сучасної української драматургині Ольги Анненко, глядач поступово усвідомлює, що кожна мізансцена обігрується в трьох варіантах, де герої мають відмінні характери, різну поведінку й отримують щоразу інший результат свого спілкування. Несподіваним наслідком пошуків виходу із замкненого трикутника вибору між орлом, решкою і ребром стає віртуальний образ реліктової черепахи на ім’я Джордж, чия втеча із заповідника у відкритий океан символізувала для героїні вірогідність отримати безмежний простір іншого виміру для прийняття бажаного для себе рішення.
Після завершення спектаклю глядачі, заінтриговані трирівневим прочитанням сценічного дійства й емоційно-лаконічною, переконливою грою артистів бурхливими оваціями і букетами квітів вітали виконавців та запрошених на сцену авторів постановки – режисера Олексія Трішкіна, художницю Катерину Чернявську, композитора Максима Агаркова.
Приєднуючись до поздоровлень творчого ансамблю з успішною прем’єрою, запрошуємо чернігівців та гостей міста відвідати наступні покази вистави «Вірогідності» за п’єсою Ольги Анненко, що відбудуться 28 березня та наступні місяці цього театрального сезону на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка.
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
Фото та відео “Суспільне Чернігів”
21 березня цього року планується прем’єрний показ ще однієї творчої роботи молодого режисера Олексія Трішкіна, який разом з творчим складом шевченківців здійснив постановку вистави «Вірогідності» за однойменною п’єсою сучасної української драматургині Ольги Анненко.
В основу сюжету покладено історію боротьби молодої дівчини з важкою хворобою, де вона споглядає на проблему у різних вимірах, не знаючи при якому з них усе може закінчитися благополучно. Це розповідь про людей, котрі невтомно прокладають собі шлях до надкосмічного виміру, де все довкола можна перетворити на власний простір абсолютного щастя – варто лише не бідкатися чи обраховувати вірогідності свого життя, а приймати оточуючий світ як благодатне місце для втілення заповітних сподівань.
Запрошуємо чернігівців та гостей міста на перегляд вистави «Вірогідності», прем’єрний показ якої відбудеться 21 березня 2024 року о 18.00 год. у приміщенні Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Квитки можна придбати в касі або онлайн: https://bit.ly/ticketsboxtheatre
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
Скільки б часу не точилася будь-яка жорстока війна, неодмінно має настати день, коли вона закінчиться. Нарешті припиняться вибухи артобстрілів і завивання сирен повітряної тривоги, схвильоване очікування новин з фронту і щоденні повідомлення про захисників, яких провели в останню путь українські родини. Та вже нині мусимо подумати про те, яким життям будемо жити, коли настануть мирні часи, і чи взагалі це можливо – повернутися до себе самих тієї довоєнної пори. Замислитися над майбутнім життям після війни спонукає дебютна творча робота режисера Олексія Трішкіна – вистава «Війна» за п’єсою Ларса Нурена, прем’єра якої відбулася 28 червня цього року в камерному просторі «Білої сцени» театру.
По ходу сценічного дійства глядач поступово знайомиться з членами однієї родини, які, переживши надлюдські страждання, спричинені війною, намагаються відшукати в собі сили для подальшого виживання в умовах повоєнної руїни і безладдя. Кожен з героїв вистави має свої перенесені травми і як наслідок глибокі моральні деформації, а відтак і власний спосіб існування в атмосфері переверненого світогляду. Неможливо навіть уявити, якого спотворення зазнав внутрішній світ Матері (арт. Світлана Бойко), котра після пережитих зґвалтувань і знущань над дітьми силкується опікуватися щоденним побутом родини. Не знаючи достеменно чи загинув її чоловік і потребуючи підтримки й душевного прихистку, вона зійшлася з його братом Íваном (арт. Микола Лемешко), який опікувався родиною брата і допомагав їм виживати протягом цих років.
Напевно глибока психологічна трансформація відбулася у свідомості старшої доньки Беніни (арт. Ірина Лозовська), яка стала займатися проституцією, не відчуваючи ніяких моральних сумлінь. Для неї – це лише спосіб заробити гроші, аби утримувати родину, а згодом перебратися до іншої країни, де можна знайти кращу роботу та здобути освіту. На перший погляд здається, що молодша сестра Семіра (арт. Катерина Велика) є втіленням моральності, яку нібито не порушила війна, і єдина в родині, хто вірить у повернення батька і чекає на нього. Проте насправді це – зголодніла, психічно травмована дитина, що пережила сексуальне насилля в зовсім юному віці і замість відвідування школи вкотре перечитує єдину вцілілу книжку.
Коли в цій атмосфері психологічної і світоглядної деформації з’являється Батько (арт. Петро Великий), що повернувся з війни сліпим, він видається прибульцем з іншого виміру, який потрапив у світ викривлених почуттів і цінностей. Він не розуміє, що сталося з родиною за час його відсутності і чи зможе вписатися в той світ, який утворився після війни. Війна змінила все – життєвий лад, мислення колись найрідніших людей, світовідчуття.
Переживаючи разом з героями вистави трагізм їхньої долі, неминуче усвідомлюємо, що війна – це зло, яке виражене не лише в тому, що відбувається на лінії фронту. Війна змінює реальність, перетворює звично впорядкований світ на простір розтрісканих на скалки дзеркал, в якому спотворені моральні правила і соціальні норми. Після війни в людині, яка опинилася за рамками можливого, руйнується все, на чому раніше будувалися усталені засади звичайного мирного життя.
Ця вистава має стати для нас застереженням щодо можливих розчарувань суворими реаліями післявоєнного буття, завчасним нагадуванням про складність і важливість наступних іспитів, які доведеться складати кожному члену суспільства, коли закінчиться війна…
Після закінчення вистави схвильовані глядачі бурхливими аплодисментами дякували акторам за вражаюче емоційну, переконливу гру та привітали квітами режисера-постановника Олексія Трішкіна з успішною прем’єрою.
Тож пропонуємо до уваги щирих шанувальників театрального мистецтва наступний прем’єрний показ вистави «Війна», який відбудеться 30 червня цього року о 18.00 год. у приміщенні Чернігівського облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка.
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
Фото: Анастасія Біанкі
28 та 30 червня 2023 року о 18.00 год. на сцені Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка відбудеться прем’єрні покази вистави «Війна» (18+), поставленої молодим режисером Олексієм Трішкіним за п’єсою сучасного шведського драматурга Ларса Нурена.
Незважаючи на назву, вистава позбавлена жорстоких військових реалій, тут на першому плані висвітлюються взаємостосунки між членами однієї родини, яка пережила екстремальні події війни. Мати та її доньки намагаються забути жахіття окупації, щоб мати змогу жити далі. Проте повернення з фронту батька ламає уявлення, що все найстрашніше вже відбулося, і вся родина мусить призвичаюватися до життя за іншими законами в умовах війни.
Кількість місць обмежена.
Квитки можна придбати в касі театру та онлайн https://bit.ly/ticketsboxtheatre
